Я не люблю свою мати, а іноді ненавиджу і відчуваю за це великий стид. З дитинства мною вона не займалась і взагалі не хотіла проводити зі мною час. Наразі вона хоче зі мною йти на контакт, але цього не хочу вже я. Психологи з якими я говорила на цю тему казали, що потрібно забути минуле і спілкуватись з нею. Але кожна зустріч закінчується моїм панічним нападом.
Я не поважаю свою мати, тому що всі свої роки вони сидить на шеї у своїх батьків(моїх дідуся та бабусі) і не хоче працювати. Багато людей казали мені, що мати це святе і її потрібно носити на руках, а я навіть в очі спокійно не можу подивитись їй.
Можливо у когось така сама проблема?
Привіт,
Зареєструйтеся, щоб приєднатися до нашої спільноти!
Мати дає нам життя. І душа дитини сама вибирає собі мати. Значить так потрібно вам, щоб зрозуміти і пробачати. Ви можете з нею не спілкувати, але для себе вам потрібно її простити і молитися за неї.
Батьків треба поважати. Як поведінкою так і відношенням в середині свого серця. Вони , іноді, дуже багато роблять помилок. Так(( Але вони все рівно вищі за дітей і це не змінити . Якщо дитина погано до них відноситься, то їй самій буде погано по життю.
Висновок робити Вам
Я розумію, наскільки це болюча і складна ситуація для тебе. Стосунки з матір’ю – це завжди щось дуже глибоке і емоційне. З одного боку, ми програмовані вважати матір найріднішою і найсвятішою людиною. Але в реальному житті буває по-різному, і деякі матері, на жаль, не виконують своєї ролі належним чином.
Твої почуття до матері цілком виправдані, адже вона відсторонилася від тебе в дитинстві, не приділяла уваги. Це залишило глибокий слід і образу. Зрозуміло, чому зараз тобі так важко контактувати з нею, навіть попри всі спроби зав’язати стосунки. Психологічна травма не забувається просто так.
Я не можу тобі порадити забути минуле чи зробити щось суперечливе твоїм почуттям. Просто сприймай їх такими, які вони є. Можливо, колись образа відступить, але не мусиш себе силувати. Головне – не мучити себе почуттям провини через свої емоції. Ти маєш право на них. Твоя мати, на жаль, сама зруйнувала ваші стосунки. Тримайся і роби так, як вважатимеш правильним для себе.
Матері часто бувають дратівливими, особливо коли ми діти. Моя власна мати постійно била мене по вухах за кожну дурницю. Але з віком я зрозумів, що вона робила це не зі зла, а тому що турбувалася про мене і хотіла щоб я виріс порядною людиною.
Звісно, ігнорувати матір і ненавидіти її – це твій вибір. Але я б на твоєму місці спробував іще раз поговорити з нею віч-на-віч, можливо вона усвідомила свої помилки. Бувають різні ситуації, чувак. Моя мати тяжко працювала, щоб нас прогодувати, тому не завжди мала час. Але зараз, коли ми виросли, вона хоче нагородити згаяні роки і я їй за це вдячний.
Якщо мати щиро кається – спробуй їй вибачити. Життя одне, і мати в кожного лише одна. Але якщо бачиш, що вона не змінилася – то хай живе своїм життям. Головне не жалкуй про це потім.