Я не люблю свою мати, а іноді ненавиджу і відчуваю за це великий стид. З дитинства мною вона не займалась і взагалі не хотіла проводити зі мною час. Наразі вона хоче зі мною йти на контакт, але цього не хочу вже я. Психологи з якими я говорила на цю тему казали, що потрібно забути минуле і спілкуватись з нею. Але кожна зустріч закінчується моїм панічним нападом.
Я не поважаю свою мати, тому що всі свої роки вони сидить на шеї у своїх батьків(моїх дідуся та бабусі) і не хоче працювати. Багато людей казали мені, що мати це святе і її потрібно носити на руках, а я навіть в очі спокійно не можу подивитись їй.
Можливо у когось така сама проблема?
З якого ви міста?
Цікаво з яких міст користувачі форуму? Чи доречно запускати локальні категорії?